СЬОГОДНІ ПОЧАТОК НАШОГО СПАСІННЯ

Втручання Бога у людську історію інколи важко зрозуміти, але неможливо заперечити. Воплочення Бога є не лише таємницею, таїнством, але й благою вісткою – доброю новиною для людства. Грецькою мовою блага вість – це Євангеліє, а саме таїнство благовіщення стає процесом євангелізації.

По плодах осіб, які себе називають християнами, православними християнами, ми можемо судити про успішність процесу євангелізації, про факт сприйняття і відтворення, поширення благої вісті, джерелом якої може бути тільки Бог, бо Він єдиний – Благий – Джерело добра і Життєдавець.

Блага вість потребує людської відповіді – позитивної чи негативної – сприйняття чи заперечення. Євангелія водночас не заперечує роздумів людини. Так і Діва Марія, перш ніж дати відповідь архангелу Гавриїлу, ставить запитання, виявляє сумнів, але в результаті смиряється перед Всевишнім – «Я ж раба Господня: нехай буде мені згідно зі словом Твоїм!» (Лк. 1: 38).

Багато мирян пригадує богослужіння Різдва та Богоявлення за словами Великого повечір’я – «З нами Бог – розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог!», однак мало хто з них здогадується, що цей гімн надії на Всемогутнього Бога співають і на Благовіщення. Цей гімн укріпляє віру кожного справедливого воїна, борця за Правду, і присоромлює тих, хто використовує гасло «З нами Бог» задля прикриття політичних загарбницьких амбіцій. Так сталося з фашизмом, незважаючи на напис «Got mit uns» на пряжках ременів солдатів-завойовників. Так станеться і з рашизмом, незважаючи на «рускій мір», «православниє армії» чи інші «духовниє скрєпи».

З часів офіційного запровадження християнства на наших землях князі та монастирі полюбили будувати надбрамні церкви Благовіщення, починаючи від Києва на Золотих Воротах. І це був не просто знак бажання отримувати добрі звістки, але радше спосіб смиритися перед Богом, який би охороняв місто чи обитель від поганих новин, спосіб перепускати усіх відвідувачів через святиню як сито для думок та намірів, спосіб заручитися Божим благословенням для сповнення добрих намірів у християнських спільнотах.

Так і сьогодні війна триває там, де зустрічається правда з обманом, відвертість і щирість з підступом і лукавством, захисники із завойовниками.

Співаючи на Богослужінні тропар Благовіщення – «Сьогодні початок нашого спасіння», довірмось Сину Божому, що стає Сином Діви, просім у Нього миру і благодаті, допомоги у подоланні служителів гріха, що захоплюють нашу землю та душі наших громадян. Смирімось перед Богом і пізнаваймо Правду, щоб разом з архангелом Гавриїлом закликати до Богородиці: «Радуйся, Благодатная, Господь з Тобою!» (Лк. 1: 28).

У час, коли, як писав митрополит Василь Липківський, «Єднають нас уже не з янголами чи Духом Святим, а з мертвою матерією і її механічними законами»,  коли «Не вільний подих Божої ласки, а непереможна жорстокість життя почувається в новому благовіщенні», закличмо разом з Митрополитом: «Благовістуй же, наша земле, Україно, радість велику відродження нороду свого, а небеса оспівуйте Божу славу!”

Докладім і ми зусиль до особистого спасіння, щоб, примирившись та поєднавшись з Христом через Таїнства Церкви, сподобилися визволення суспільного від ворогів зовнішніх і внутрішніх і подячно заспівали кондак свята Богоявлення – «Непереможній Владарці на честь перемоги».

Так нехай це свято Благовіщення стане для всіх нас, що єднаємось з Богом, початком нашого спасіння, доброю новиною, про наближення великої радості – світлого Христового Воскресіння та перемоги над смертю і лукавством ворогів. – Христос воскрес! Воскресне й Україна!