Духовенство УАПЦ провело в останню дорогу воїна АТО у м. Нова Каховка

29 вересня, Нова Каховка попрощалася із загиблим в зоні проведення АТО земляком – волонтером, активним учасником революції Гідності, добровольцем 54 бригади Валерієм Вахненком.Він загинув 27 вересня, неподалік від Дебальцевого.
Валерій Вахненко одним з перших створив у Новій Каховці групу волонтерів. Постійно надавав допомогу бійцям на передовій. У червні 2015 року пішов добровольцем в зону проведення АТО. Три місяці тому підписав контракт і залишився на сході, у складі 54-ї бригади.

Прощання із загиблим розпочалося біля будинку №15, на вулиці Соборній, де він проживав. Згодом траурна процесія перемістилася на головну площу Нової Каховки, де усі небайдужі містяни змогли віддати шану землякові. Звичайно, біля покійного були найдорожчі йому люди, родичі, друзі, сусіди, знайомі. Підтримати родину і провести в останній шлях загиблого прийшло багато новокаховчан – керівництво міста, працівники виконкому, бюджетних установ, громадські активісти, військові, молодь. Сотні людей, які, можливо, й не знали Валерія Вахненка особисто, але своїм обов’язком вважають віддати шану його світлій пам’яті.

Чин похорону на центральній плоші міста очолив Єпископ Херсонський та Миколаївський, керуючий Таврійською Єпархією УАПЦ Преосвященіший Борис у співслужінні митр. прот. Миколая Шуцького (м. Нова Каховка) та митр. прот. Михайла Габардина (м. Олешки).
Провести бійця в останню дорогу прийшли декілька сотень мешканців міста.
"Валерій Вахненко- один з тих, хто своїм життям захищав мир у рідній країні і ми ніколи не забудемо його та його подвиг" - написав у своїй сторінці фейсбук наш місцевий фотокореспондент  Олександр Хоменко.

До присутніх на церемонії прощання звернувся міський голова Володимир Коваленко.
«На жаль, доля розпоряджається так, що наші земляки продовжують гинути. Не відчутно зусиль, які б були спрямовані на те, аби це жахіття припинилося. Наша країна натерпілася достатньо горя, – наголосив він. – Смерть Валерія повинна стати останньою у переліку наших земляків-Героїв, хто боронить свободу й незалежність України на Сході. Так хочеться, аби на нашій, українській землі панували мир та спокій. Ми цього заслуговуємо. Борони Боже всіх нас, а Валерію Вахненку – Царство Небесне і вічна пам’ять!».

Після прощання на площі люди утворили живий коридор, ставши на коліна, і траурна процесія рушила Дніпровським проспектом до «Юності».

Аби відправити молебень, зупинялися ще двічі – біля пам’ятника Тарасу Шевченку та на вул. Першотравневій, неподалік від місця роботи Валерія Вахненка.
Важко описувати словами це сумне прощання. Сльози, скорбота, постійні вигуки «Слава Герою!», напруга, мов оголені дроти, синьо-жовті стяги та полотнища прапорів багряного й чорного кольорів, і біль. Всеохоплюючий, безмежний…

«Не забувайте цю людину. Таких щирих, світлих, багатих душею і безмірно добрих можна зустріти вкрай рідко. В його особі місто втратило дуже багато», – сказав друг Валерія Вахненка. У натовпі йшли сотні людей, і майже від кожного було чути одне: «Яка світла була людина…». Таким ми його і пам’ятатимемо. Шана і вічна пам’ять Людині, чия душа повнилася світлом.

Герої не вмирають!